ribel`s blog

Музично-народознавчі заняття для дітей 2-3 років

Діти музичні від народження. У них вроджене почуття ритму (зовсім малі дітки радо вистукують по поверхнях досить «правильні» з нашої точки зору ритми), поставлений голос (дорослому без спеціальних занять дуже важко крикнути так голосно, як кричить дитина) і відчуття єднання музики, співу та рухів тіла (діти танцюють під музику самі по собі). Але з часом, без підкріплення, ці природні вміння зникають. Музика стає чимось окремим від людини, чимось чужорідним.
Однак саме музика є дуже важливою складовою гармонійного розвитку особистості. Музика розвиває праву півкулю мозку, котра відповідає за творчість, інтуїцію, артистизм, уяву, фантазію. Музичний слух допомагає опановувати мову, а пізніше – вчити іноземні мови. Дитина отримує потужний естетичний розвиток.
( далі )

я тут заморочилася розробкою музичних занять для зовсім маленьких дітей. Скажу чесно: ніколи на такі заняття не ходила і уявлення не маю що там. Робила все з нуля, опираючись, хіба, на якісь ідеї, поцуплені з відповідних методичок (щоправда, методичок з музики для ясельної групи, як виявилося, не існує). Будь ласка, прочитайте план уроку №1 і висловіть свою думку. Отже, заняття з музики та народознавства для дітей 2-3 років. Всі вправи я випробовувала свого часу на Ярославові у віці до двох років - тобто виконати їх реально. Для себе поки бачу такі проблемні моменти: діти не вміють працювати разом (навіть стати в коло і взятися за руки), будуть моменти зі 99% істериками (Ярослав так точно влаштував би істерику на цьому місці - коли закриють ноут з мультиком, коли заберуть задуту свічку, коли ділитимуть кому який інструмент... мене чесно кажучи лякає необхідність вести це все в тому числі і Ярославу, бо він би чужу тьотю слухався, а мене - ні). Отже, план.

Урок 1.

1. БЛОК «МУЗИКА»

(Поки дітки маленькі і не вміють працювати у команді, всі вправи виконуються з дорослими. Дорослі своїм ентузіазмом зацікавлюють дітей, вчать, як робити ту чи іншу вправу).

( далі )

У зв'язку із виключною "дівчачістю" "Цінькоторечок"...
Розшукуються творчі хлопці для ВЕРТЕПУ, який робиться у рамках нашого проекту. Любі хлопці, якщо ви артистичні і бажаєте долучитися до гарної справи - ми вас дуже запрошуємо! Навіть якщо ви не вмієте співати - це не страшно, бо співати є кому! У нас на співанках ви прекрасно проведете час, долучаючись до вічного)) Ну, і, певне, варто сказати, що у нас там ЦІЛА КУПА гарних дівчат:) А ось хлопців поки нема.
Ми розшукуємо хлопців на такі ролі:
- пастухи (хоча це ще можемо замінити дівчатами)
- воїн
- жид
- циган
- ангел
- три царі

Репетиції відбуваються кожен четвер у приміщенні видавництва "Смолоскип". Початок о 18 годині.
Телефонуйте 80669134477!

(Дімич, якщо ти читаєш це повідомлення... Ну, ти зрозумів. Тебе і твого гумору, уміння імпровізувати, артистизму і голосу нам дуууууже не вистачає. Всі тебе згадують і важко зітхають!)

Був на MediaCamp Kyiv 2009 (@mediacampkyiv, #mckyiv2009), буквально кілька слів про "як це було", "враження", "шо чув - кого бачив" тощо.

Шо там було?

Було саме те, чого я від дійства і очікував:
1. Багато хороших людей
2. Єдність; і під "єдністю" я розумію (конкретно у цьому випадку) те, що про подію чули і знали абсолютно усі, кого це могло зацікавити; а також - те, що сприймання до медіакемпу і ставлення до нього було більш-менш однорідним (тобто не починалися громадські рухи на кшталт "а давайте заб’ємо не те-то й те-то", чи "ми влаштовуємо свій власний сходняк у закусочній за рогом" і т.п.).
+ бонус, якого не очікував:
3. Вечірка у Худграфі.

А також - прикольна гра від майкрософта, конкретно - від їх нового пошуку бінг; в якій я успішно програв таку штуку (не знаю як зветься) - пластмасова "тарілка", яку треба жбурляти.
Так-от, на штуці цій у мене пише, шо віндоус 7 літає:)

Приємні дрібнички - кава-чай, солодощі, дегустація коньяку; гарні об’ємні наліпки (реально порадували), кулькові ручки з лого.

Що було не дуже вдало?

1. Головне - програма надто насичена, я думаю, варто було розбити на два дні: чотири потоки одночасно, і мусиш вибирати куди йти - при цьому жертвувати рештою трьома. Таким чином потрапляєш на 25% презентацій, а наскільки цікавими були інші особисто так і не дізнаєшся.
( Читати усе решту (не переживайте, там небагато) )

Після 5 місяців життя на Оболоні і зацікавлених поглядів на вивіску "Cabaret Pirates", яку видно у мене з вікна, я нарешті погуглив. Це стрип-клуб з елементами сауни, дискотеки і ресторану ))) ЯХУУУУУ )

Цікаво як тепер зміниться моє життя ))

мо кому цікаво http://cabaret-pirates.com.ua/strip-show Тільки не треба мене звинувачувати в безплатному пєарі )

Сьогодні вперше зважилася дати дитині фарби. Вони давно були куплені, але шкода було піддавати нарузі нещасну квартиру, меблі, одяг.... Тому до цього часу ми обмежувалися олівцями та фломастерами. З фарбами малий експериментував, правда, у мами в майстерні. А у мене - жодного разу.  І ось - спробувала. Результат був неймовірний! Тобто я особисто в захваті, хоча мало хто в каляках-маляках щось зможе розгледіти. Але дитина творила. Це було неймовірно!
Спершу я дала один аркуш йому, один мені. Малюю сама і коментую: оце малюємо червоний овал - це у сонечка тіло... А оце крапочки... а оце ноги. Ярослав сам повторював і намалював сонечко. А потім йому терпець урвався і почалася імпровізація. Що тільки він сам не намалював! Спершу намалював грязючку. Потім дощик. Потім пішло-поїхало: риби, місяці, жуки, павуки... Як приємно спостерігати за незакомплексованою істотою, яку ніщо не стримає. Місяць зелений, рибка пливе крізь дощ... Дуже гарні коментарі: (Ярослав розповідає, показуючи на малюнок) "Биба-тато не пливе додому до діток, бо дощ крапає". Ярослав дуже сміливо змішує кольори, його процес страшенно захоплює, він весь в цьому! Краса:) Хоча пензлик він мені уграв... Треба було синтетичний купувати.
Оце жук-сонечко (малював сам, я показувала у себе):
( сонечка, павуки, місяці )

Вчора були всім складом (я, чоловік, діти і свекруха) на Обирку. Там був давно планований "Колисковий простір", де я мала вести майстер-класи...
Їхали ми важко. Бо ще не покинувши Київ Ярослав влаштував нам повний капець. Я почувалася себе голою без фотоапарата, знервованою від постійних синових завивонів та істерик, і повною передчуттів пустого хутора - телефон Діани (організатора) засів десь поза зоною, і взагалі все виглядало стрьомно.
Але якось доїхали.
Прохори виявилися прекрасними навіть пізньої осені. Хотілося скакати туди-сюди, чим я і займалася - скинувши куртку і відчувши себе легенькою пушинкою. Переповнило відчуття тиші, простору... Відправивши Ярослава за молоком з іншими учасниками з'їзду (а їх було мало - хто захворів, хто побоявся холодів, засівши у засопленому Києві...), ми з чоловіком вибралися в ліс на "репетицію", де нарешті погейкали як слід, прочистили голос та легені, та ще й розівчили гарну чоловічу пісню на два голоси.
З дітей були Ярослав, Северин, возмужалий десятимісячний Коля (ми його знаємо ще з диттабору! он прєкрасєн) і Магдалена (1.7). З дорослих ще була одна мама без дитя, одна дівчина з Москви, ну і батьки дітей у повному складі. Але ось цих чотирьох дітей вистачило, аби вчинити повний хай. Коротше, не виходить у мене робити майстер-класи з дітьми на голові. Тобто це реально, певно, коли попереду куууупа часу і можна все робити не поспішаючи. А так хто заспокоював істерику, хто вкладав спати, хто водив пісять, хто годував, хто розбороняв... Тож ми вивчили лише 3 колискові і кілька ігор. Зате мило посиділи біля вогню, поїли гарбуза, попили справжнього молока (свекруха зафукала, що воно надто "пахне" коровою і вона любить більш розведене:)); дєвочкам вино, мальчикам - міцна трав'яна настоянка.... Ех! Як же мені хочеться мати ось таке місце! Ось такий хутір, де можна не боятися за дітей через машини та поганих дядь, де є річка і ліс, де я вогонь і справжнє молоко... Мрію заробити гроші і купити таку хатинку. Топити піч і насолоджуватися простором:)

Доїдаю я зараз свій невиправдано маленький йогурт і збираюь вперше на квест.
В Краматорськ... найменш очікуване місце для мене, але від такої пропозиції не можна було відмовлятися.

Тож чухаю подалі від дому у пошуках нових вражень.

christine
( warning: large images )

— Бонд, — представился агент 007, — Джеймс Бонд.
— Михаил. Архангел Михаил.

Кельты настолько сильно верили в загробную жизнь, что могли одолжить деньги с условием их возвращения в ином мире.

аааа! до мене попав кульочок з повітряними пухирцями )) Трісь-трісь-трісь! Це прекрасне офісне заняття )

Тема звичайно баян, але цікаво чи є серед вас ті, хто не любить цим трісь-трісьом займатись? ))

Ітак, у мене бекфокус. У нас бекфокус. Тьху. У фотоапарата бекфокус. Уже говорю про нього, як про дитину власну: "ну ось ми і покакали", гггг. Знайшла біля нас сервісний центр нікон. Подзвонила. Тьотка умудрилася на мене нарявкати по телефону. Так  тепер мені і не хочеться віддавати їм рідну свою лялю. А вдруг ті хамовиті люди будуть над ним знущаццо? Шо же дєлать? А якщо вони його поламають?!

- а які особливості поховання померлих, вжито якихось заходів?
- тобто?
- я маю на увазі, - пояснила журналістка, - можливо, передбачена кремація абощо?
- ми провели усі необхідні роз’яснюючі бесіди з людьми, що надають ритуальні послуги та священослужителями; поінформували їх про певні протиепідемічні вимоги; тобто щоб на похоронах було чим менше людей, щоб обмежуватися мінімальним часом проведення..
- ні, я про те, чи не може потім тіло померлої людини стати джерелом розповсюдження..
- а, я зрозумів! ні, не може. носієм вірусу є людина, нема людини - нема вірусу; сам по собі він нестійкий і буквально за два дні й сліду від нього не залишається. тому поховання відбувається абсолютно традиційне. […]

- от тобі й традиційне, - знову і знову переглядали хлопці найпопулярнішого наразі у мережі відеороліка; все ніяк не могли оговтатись.
інформації було багато, і уся вона була абсолютно суперечливою; а за таких умов хоч-не-хоч - поповзуть чутки-плітки. і якщо вже таке допустити - потім ніякими беззаперечними відомостями не спиниш, так усе й циркулюватиме.

- от тобі й традиційне, - повторив старший групи. він стояв навпроти усіх, вдягнений у такий же сірий спецодяг без жодних розпізнавальних знаків; лиш виглядав більш спокійним. але лиш виглядав. насправді, якби не відповідальність за оцих-от людей, він би, мабуть, першим тікав звідси чимдуж; і жодні перспективи трибуналів-закритих_судів-тощо не спинили би. але хтось має це робити? а якщо цим кимось буде хтось інший - він зробить справу гірше; і “гірше” - то й нехай собі гірше, але ж при цьому хлопці постраждають… вони ж бо не знають, що попередні три групи не повернулися; і що взагалі одразу після висадки із ними обірвався зв’язок - який потім налагодити так і не вдалося жодного разу.
- знайомтесь, - продовжив старший, вказуючи на худорлявого чоловічка, що сидів позаду всіх і постійно ніяково поправляв окуляри на носі. - лікар. іде з нами.
- а ім’я в лікаря є? - поцікавився хтось.
- є. лікар. цього нам усім достатньо.
- краще б лікарка, - спробував хтось пожартувати. невдало.

- отже, обстановка така, - вже вкотре одне й те саме, але щоразу не менш детально і ретельно, взявся довести до хлопців старший. - район повністю ізольовано від зовнішнього світу (тицяє вказівним кальцем на здоровенну військову мапу на стіні й робить характерний овал - окреслюючи межі ізольованої території). ізольовано - НЕ публічно…
- та знаємо, знаємо… поїзди звідти ніби-то ходять, люди імейли ніби-то шлють, і навіть новини ніби-то по телевізору показують..

( Read the rest of this entry » )

Був би дівахою, виліз би на цього чувака не думаючи ) Парінь-золото )

(то я єсі шо :)

Виявляється, 30 жовтня помер Леві-Стросс.
Не доживши неповний місяць до свого сто першого дня народження.
Хай ми всі будемо жити так довго, так плідно і так насичено, як він.

м

Звідси

Процитовано повністю пост avmalgin
Вот здесь представитель Яндекса объясняет, почему они закрывают свой топ популярных записей: http://clubs.ya.ru/company/replies.xml?item_no=20164&ncrnd=8678.
Я лично выделил бы оттуда следующее:

"Мы увидели, что сервис, который изначально создавался как зеркало, отражение блогосферы, стал усилителем, медиа-инструментом".

"Привычку просматривать страницу рейтинга приобрели журналисты... и вот уже власть предержащие смотрят на рейтинг записей как на «глас народа»". 

"Превращение рейтинга записей в специализированную медийную площадку не позволяет нам развивать далее этот сервис в составе портала Яндекс".

Как известно, медийное пространство у нас давно управляется - сами знаете, откуда. Благостная картина, которую мы видели и видим с экрана телевизионных новостей, уж очень не совпадала с тем, о чем писали блогеры, особенно политизированные. Теперь этому положен конец. Живой Журнал не должен подменять собой СМИ. Никаких новостей из ЖЖ. Новости - только из ящика.
Вот как все просто оказалось.