Originally published at ribel`s blog. Please leave any comments there.

Шкільне життя засмоктує мене все сильніше й сильніше. Приходжу додому о п’ятій, трохи відпочину, сідаю за уроки, щось трохи почитаю (“12 Обручів” Андруховича вже 3 тижні довбаю), і вже немає часу на компутер. Ту краплинку вільного часу, яку я колись присвячував таким сайтам: Google reader, LastFM, YouTube, я замінив на Wikipedia, та сайти з рефератами. Masterpiecer влучно назвав мене “шкільним збоченцем”, на що я навіть не обюразився, бо фактично так і є. На підтвердження свого амплуа пропоную звернути увагу на уривок вірша Євгена Маланюка “Візія”:

Літаки закрутяться, мов листя,
Башти захитаються й падуть.
Десь зі сходу, з-поза передмістя
Білим сонцем стане Страшний Суд

Мене дуже зацікавив цей вірш, адже будучи написаним у 1933 році, він пророкує події 11 вересня 2001 року. Літаки закрутяться…, башти падуть…, десь зі сходу… – які ще потрібні докази, на підтвердження статусу вітчизняного Нострадамуса?

З.І.: На сайті Блогодельня було згадано про українські автономні блоги, у списочку є і я.